У рамках децентралізації, однієї з найуспішніших українських реформ, 12 червня 2020 року була утворена Білоцерківська міська територіальна громада, до складу якої входить селище міського типу Терезине та 15 сіл: Вільна Тарасівка, Володимирівка, Гайок, Глибочка, Глушки, Городище, Дрозди, Мазепинці, Пилипча, Піщана, Сидори, Скребиші, Томилівка, Храпачі та Шкарівка з адміністративним центром у місті Біла Церква. Близькість до столиці, вигідне розташування на перетині автомобільних та залізничних шляхів, зручна транспортна та логістична інфраструктури вдало доповнюються потужною економікою, розвиненою інфраструктурою громади, кваліфікованими кадрами, комфортними умовами життя та прозорою політикою влади. Площа території громади становить 394,7 км², населення – близько 219 тисяч осіб. Очільником громади у 2020 році було обрано Геннадія Анатолійовича Дикого.

Місто Біла Церква – одне з найстаріших міст давньоруської держави, засноване в 1032 р. на березі Росі великим князем Київським Ярославом Мудрим. Під назвою Святий-Георгій-на-Росі (в літописах фігурує коротка назва Юр’їв) місто було одним з південних форпостів, що стримували напади кочівників. Щодо походження назви міста, то історики говорять, що у 1050 році Ярослав Мудрий спорудив на Замковій горі єпископську церкву з білого каменю. Після руйнування міста монголо-татарами у ХІІІ ст. ця споруда довгий час служила переселенцям орієнтиром серед густих і диких лісів, що вкривали у той час долину Росі. Саме тому місце, де стояв собор, а згодом і місто, дістало назву - Біла Церква. У 1589 військове значення та кількість населення зросло настільки, що польський король Сигізмунд ІІІ затвердив привілеї міста на сеймі у Варшаві, надавши Білій Церкві та його жителям Магдебурзьке право.

Протягом віків, незважаючи на політичні та економічні зміни, війни та руйнування, місто завжди було в центрі життя держави. Про історичну спадщину свідчать численні культурні та архітектурні пам’ятки.

Візитною карткою міста Біла Церква є найбільший та один з найкрасивіших дендропарків у Європі – дендрологічний парк «Олександрія». У парку зібрана велика колекція різних видів дерев. «Олександрія» є улюбленим місцем відпочинку жителів міста і його гостей.

Не менш унікальною в архітектурному плані є центральна частина міста. Тут розташовані визначні пам’ятки архітектури 1-ї половини ХІХ ст.: Костел Св. Іоанна Хрестителя та Спасо-Преображенський собор, пам’ятка національного значення Торгові ряди (БРУМ), дитинець міста – Замкова Гора тощо.

Видатні особи, що народилися і перебували у Білій Церкві

У місті народилися: художник-портретист Л. Долинський, композитор і хоровий диригент Я.М. Яциневич, фізик, академік АН СРСР Г.М. Вул, математик, академік АН СРСР Ю.В. Линник.

У місті жили і працювали: композитор К.Г. Стеценко, археолог і музеєзнавець С.Л. Дроздов, ветеринар, професор П. Гімельрайх, письменник В.С. Кучер, педагог, професор М.М. Грищенко, вчений-селекціонер В.М. Лебедєв, засновник української школи фізіологів, академік Є.П. Вотчал, ботанік, генетик, селекціонер, географ, мандрівник М.І. Вавілов, льотчик-космонавт П.Р. Попович. Також в різні часи відвідували Білу Церкву П.Куліш, Т.Г.Шевченко, І.С.Нечуй-Левицький, Шолом-Алейхем.

З Білою Церквою пов’язані історичні особистості як-от: Ярослав Мудрий, Василь-Костянтин Острозький, Криштоф Косинський, патріарх ієрусалимський Феофан, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Ян-Казимир король польський з дому Ваза, Степан Опара, Семен Палій, Іван Мазепа.

Не менш видатною є історія сіл, які входять до складу Білоцерківської громади

Село Мазепинці — родове село гетьмана України Івана Мазепи, засноване в XVI столітті, розташоване над річкою Кам'янка, населення — близько 400 жителів.

Місцевість навколо сучасного села була заселена ще в давнину. Про це свідчать викопані археологами в урочищі Заріччя кам`яні форми для відливання сокир і кинджалів доби пізньої бронзи. На території Мазепинців знайдені також два скарби римських монет 98-193 років.

Уперше село згадується як хутір Кам'янець, який 1544 року, волею польського короля Сигізмунда I, було передано київському зем'янину Михайлу Мазепі привілеєм від 15 червня 1572р., виданим у Варшаві. 20 березня 1639 року на хуторі Кам'янці народився Іван Степанович Мазепа.

Село Вільна Тарасівка. Площа населеного пункту - 118,3 га. У 175 дворах проживає 413 осіб. Землі, на яких утворилась Вільна Тарасівка, належали графині Браницькій. До 1917 року тут була розміщена її економія. Перші хати були зведені у 1918 році. Хутір, що утворився, селяни назвали Вільний. Поруч виник другий хутір, який був названий ім`ям Тараса Григоровича Шевченка – Тарасівка. У 1924 році на сходці селяни обох вулиць вирішили об`єднати обидва хутори в одне село. Тоді ж, після довгих міркувань, було погоджено назвати його Вільна Тарасівка.

Село Володимирівка. Площа населеного пункту – 66,3 га. Кількість дворів - 115. Населення 185 осіб. Початок свого утворення село бере з кінця 80-х - початку 90-х років ХІХ ст. На місці, де з часом виникло поселення, були безкрайні поля родючої землі. Зі східної та південної сторін їх обкантовував ліс, який з давних часів називався урочищем Товста. Засновником села був пан Гросс, німець за національністю, вхожий до родини Браницьких. Він викупив у Марії Євстафіївни більше 200 десятин земельної ділянки.

Село Гайок. Площа населеного пункту - 100,95 га. Кількість дворів – 122. Населення - 256 осіб. На початку 20-х років минулого століття заселялось переселенцями з навколишніх сіл Сидори і Мазепинці.

Село Дрозди розташоване над річкою Кам'янка, населення — близько 1 тис. жителів.

Як самостійне село виникло шляхом виокремлення в населений пункт нижньої частини села Мазепинці. Вперше згадується в переліку козацьких міщанських хуторів Білоцерківського староства 1622 р. як хутір Дроздово.

Село Сидори було засноване в XVII ст. і спочатку носило назву – Чугуїв. Населення – близько 470 жителів. Село розташоване над річкою Кам'янка. Козацький чи міщанський хутір Сидори існував вже напередодні Хмельниччини. У реєстрах Білоцерківського полку згадуються козаки Сидоренки, які, напевно, й були власниками цього хутора.

Село Пилипча. Площа населеного пункту – 142,2 га, кількість дворів – 340, населення – 534 чоловік. Про те, що на мальовничих берегах Росі з її неповторними краєвидами люди селились ще у давні часи, свідчить знайдене біля Пилипчі поселення Трипільської культури (IV-III тис. до н.е.). За часів Богдана Хмельницького і після його смерті чимало козаків оселилося над Россю, на землях, звільнених від панів. Недалеко від міста Біла Церква на скелястих берегах Росі оселилось 2 козаків із охоронної сотні Б. Хмельницького: Пилип Білецький та Пилип Ярмола. З часом перші поселення обросли іншими, а населений пункт, де першими оселились ці два Пилипи, назвали Пилипчею.

Село Глибочка. Площа населеного пункту 99,2 га. Кількість дворів – 250, кількість жителів – 386 осіб. Село розташоване на правому березі річки Рось. Глибочка відома з XVIII cт. і належала тоді до Білоцерківського староства. У 1740 р. поселення складалось з 10 хат. У 1774 р. король Станіслав II Август подарував Глибочку разом з цілим староством великому коронному гетьману Францишку-Ксаверію Браницькому.

Село Городище. Площа населеного пункту – 101,8 га. Кількість дворів – 145, населення 160 осіб. Засноване в XVI ст.

Село Піщана розташоване над річкою Протока, засноване в XVII ст. Кількість населення 1100 осіб. Вперше про село згадується в документах часів визвольної війни, але цілком ймовірно, що воно існувало вже задовго до подій середини XVII ст.

Село Скребиші. Площа населеного пункту становить 238,7 га, кількість дворів – 326, населення - 500 осіб. Через Скребиші проходить могутній оборонний вал, що починається від Дніпра по річку Красна і йде далеко на південний захід. Частина валу між Павлівкою і Скребишами серед місцевого населення відома під назвою Валу Скребіти. Можливо, від кореня цього слова і пішла назва сучасного села. Перші писемні відомості про село датовано 1616 р.

Село Храпачі розташоване на березі річки Протока (Рут, Роток). Площа населеного пункту становить 177,9 га, кількість дворів – 257, населення 465 осіб.

Історія села розпочинається з 1311 року. Перша офіційна згадка про хутір Храпачі датується 1622 роком і пов’язана з козацьким родом. У реєстрі козаків Білоцерківського полку 1649 року згадуються козаки Петро, Юсько, Іван, Васько Храпачі та Петро Храпаченко. Можливо, назва села пішла від цих прізвищ.

Село Глушки розташоване в мальовничому місці, з півночі і сходу село омиває р. Протока. Перша письмова згадка про село Глушки є у польській Люстрації за 1622 рік за півтора століття до появи в Україні графа Браницького та його нащадків. Знайдені на території Глушок рештки старовинної зброї можуть слугувати певним підтвердженням тому, що тут розміщувались оборонні об’єкти і відбувалися збройні сутички.

Селище Терезине. Загальна площа – 121,6 га. Населення – 1468 осіб.

На місці сучасного селища протягом XIX ст. розташовувалися господарства головної резиденції графів Браницьких. Найпотужнішими були Катеринівський кінний завод та мисливське господарство. Згодом поселення, що утворилося біля цих господарств, отримало назву Терезине на честь княжни Терези Радзивілл, онуки графа Владислава-Міхала Браницького.

Село Томилівка. Площа населеного пункту – 265 га. Кількість дворів – 591. Населення становить 1123 осіб. Вперше про Томилівку згадується у 1622 р. Село лежить на рівнині на березі річки Рось. Про виникнення назви села Томилівка достовірних даних немає. Але відомо кілька переказів, що ґрунтуються на народній етимології, за якою назва Томилівка є похідною від слова «втомитися».

Село Шкарівка. Засноване в середині XVI ст. Площа населеного пункту – 515 га. Кількість населення – 3340 осіб. На височині розташована Свято-Духівська церква. Споруда є унікальною пам’яткою дерев’яної архітектури Правобережжя поч. XVIII ст., що має статус пам’ятки національного значення.

Біла Церква є освітнім, культурним та промисловим лідером Київщини.

Економіка Білоцерківської громади — найбільша економіка області серед адміністративних суб'єктів по об'єму валового регіонального продукту - представлена потужним промисловим комплексом, який складається із підприємств різних галузей та видів діяльності. Провідними галузями економіки є хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, легка, харчова, переробна, фармацевтична промисловості, виробництво меблів тощо.

У 2021 році місто Біла Церква здобуло найвищий бал у сфері прозорості економіки серед 100 найбільших міст України Transparent cities/Прозорі міста. Рейтингове агентство IBI-Rating також присвоїло Білій Церкві рейтинг інвестиційної привабливості на рівні invА-, що свідчить про високу інвестиційну привабливість міста.

На території Білоцерківської міської територіальної громади здійснюють свою діяльність потужні підприємства, продукція яких відома за межами міста та країни. Серед них: ТОВ «Преміорі», ТОВ «Маревен Фуд Європа», ТОВ «БІОФАРМА ПЛАЗМА», ТОВ «Білоцерківський завод "Трібо"», ТОВ «Завод пакувального обладнання «Термо-Пак», ТОВ «УКР-ПАК», ТОВ «НСТ-АЛЬЯНС», ТОВ «Білоцерківський завод препаративних форм», ПАТ «Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій», ТОВ «Білоцерківлит», ТОВ «Спільне підприємство "Укрінтерм"», ТОВ «Валтекс» та багато інших.

Станом на червень 2026 року в громаді вже наявні 4 індустріальних парки.
Розвиток індустріальних парків перетворює Білоцерківську громаду на головний промисловий локомотив Київщини і дає громаді унікальні переваги: надходження до місцевого бюджету через ПДФО та плату за землю, диверсифікацію економіки, тисячі якісних робочих місць, ріст заробітних плат, можливість додаткового фінансування соціальної сфери.

Освітня система Білоцерківської міської громади – це відкритий освітній простір, котрий успішно формує інтелектуальний потенціал майже 35 тисяч дітей та учнівської молоді, утверджує українську національну ідею, основою якої є визнання цінностей громадянського суспільства. Увесь період незалежності України Біла Церква є незмінним лідером освітньої галузі Київської області та один із першопрохідників у впровадженні інклюзивного навчання в дошкіллі та загальній середній освіті.

Велика увага приділяється патріотичному вихованню молоді. Саме Біла Церква першою в Україні створила Центр допризовної підготовки «Звитяга», завданням якого стало формування розгалуженої системи національно-патріотичного виховання та довійськової підготовки учнівської молоді громади на засадах традицій українського військового мистецтва.

Освітня система громади розгалужена й максимально наближена до запитів населення та повністю забезпечує конституційне право громадян на отримання освіти. На території громади функціонує 35 комунальних і 3 приватні заклади загальної середньої освіти, 40 закладів і 8 підрозділів дошкільної освіти, 5 закладів і 6 підрозділів позашкільної освіти, 17 закладів вищої, фахової передвищої і професійної освіти.

Медична галузь міста Біла Церква має багатолітню історію і представлена закладами охорони здоров’я міського та обласного підпорядкування, які надають первинну медико-санітарну допомогу та кваліфіковану спеціалізовану вторинну та третинну медичну допомогу. У місті функціонує 16 лікувальних закладів, в тому числі 10 міської комунальної власності, 6 - обласної.

КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №1 – багатопрофільна лікарня, яка понад 90 років була основним лікувальним закладом Білої Церкви та прилеглих районів області. На цей час в лікарні функціонує 17 відділень.

Білоцерківська міська лікарня №2 - сучасний лікарняний комплекс, введений в експлуатацію 24 серпня 1990 року. У закладі функціонує 11 операційних залів для обслуговування планових і ургентних хірургічних хворих.

На базі лікарні працює Міжрайонний Центр гемодіалізу, який надає допомогу пацієнтам громади та всіх прилеглих районів.

Також у лікарні функціонує єдиний в Київській області інсультний блок при неврологічному відділені, який рятує пацієнтів із гострими мозковими інсультами.

Білоцерківська міська лікарня №3 об’єднала шкірно-венерологічний диспансер з інфекційною лікарнею в 1999 році. Також на базі лікарні діють Центр профілактики та боротьби зі СНІДом та спеціалізований Центр по наданню медичної допомоги хворим на хронічні вірусні гепатити В та С. На початку 2020 року цей заклад виявився єдиною в Київській області збереженою інфекційною лікарнею з відповідним необхідним обладнанням. Тому міську лікарню №3 було визначено опорним закладом для надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, у якому рятували життя людей з півдня Київщини.

Для надання первинної медико-санітарної допомоги дорослому та дитячому населенню в громаді відкрито 20 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини, 12 фельдшерсько-акушерських та фельдшерських пунктів у селах.

Особливістю культурно-мистецького життя Білоцерківської громади є діяльність комунальних закладів - Будинку органної та камерної музики, Київського обласного академічного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського, Білоцерківського краєзнавчого музею, в якому зосереджено понад 75 тисяч експонатів та кінотеатру ім. О.Довженка на 600 місць. У Білоцерківській громаді розвинена мережа мистецьких закладів освіти. У шести мистецьких школах навчається близько 2 600 учнів.

У централізованій клубній системі, куди увійшли 7 будинків культури різних населених пунктів громади, функціонують різноманітні гуртки - вокальні, інструментальні, хореографічні, художні, там також проводять заняття майстри народної творчості та самодіяльні художники.

Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує мешканців міста та сіл міської територіальної громади, відсоток охоплення населення становить 20,4%.

Загалом на території громади працює 46 закладів культури.

На території Білоцерківської громади велика увага приділена спорту. Одним із головних осередків розвитку спорту в громаді стали ДЮСШ.

Першою відкрила свої двері дитячо-юнацька спортивна школа №1, яка розпочала свою роботу в 1946 році й працює до нині. У школі культивується 11 видів спорту: баскетбол, важка атлетика, волейбол, гімнастика спортивна, панкратіон, плавання, спортивне орієнтування, стрільба кульова, теніс настільний, фехтування та фрі-файт, на яких тренуються більше 1000 дітей та підлітків. Наступним спортивним закладом стала ДЮСШ №2, що була відкрита в 1971 році і теж продовжує свою роботу. Вихованцями школи є близько 400 юних спортсменів що займаються: волейболом, легкою атлетикою та плаванням.

Також у громаді працюють ще 4 ДЮСШ: «Олімп» (бокс, боротьба вільна, боротьба на поясах «Алиш»), «Зміна» (веслування на байдарках і каное, фігурне катання, футбол, хокей), «Богатир» (боротьба вільна, дзюдо, боротьба греко-римська, велосипедний спорт, пауерліфтінг) та «Юність» (важка атлетика, волейбол, гімнастика художня, шахи).

Крім того, на території Білоцерківської громади функціонують ще три обласні спортивні заклади.

Для занять фізичною культурою та спортом громада має відповідну спортивну базу: КЗ БМР «Льодовий стадіон», стадіон «Трудові резерви», стадіон «Зміна», п’ять 25-метрових плавальних басейнів, 46 спортивних залів та понад 150 спортивних майданчиків.

Біла Церква від початку своєї історії відігравала величезну роль у захисті Русі-України. На жаль, історія циклічно повторилася у сьогоденні.

Після початку вторгнення російської федерації і окупації частини території України у 2014 році, Білоцерківщина стала колискою Героїв, які захищають Батьківщину. На території громади знаходяться декілька великих військових частин, найвідоміші з яких - 72 Окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців та 1129 Білоцерківський зенітно-ракетний полк. Від початку бойових дій громада значно допомагала військовим, а після початку повномасштабного вторгнення співпраця між військовими частинами та керівництвом громади досягла надзвичайно великих масштабів, як у матеріально-технічному забезпеченні, так і в соціальній сфері. На потреби військових передають потужну техніку, сучасні пристрої для покращення бойової здатності, спеціалізоване харчування, медичне обладнання для військових шпиталів, автомобілі та багато іншого. Муніципалітет залучає до допомоги місцевих підприємців та іноземні благодійні організації з усього світу.

Громада Білоцерківщини має особливе ставлення до військових, сповнене підтримки та всеосяжного бажання допомоги. Про це свідчить кількість волонтерських організацій, які були створені ще на початку окупаційних дій, створюються й досі. Активну діяльність зараз здійснюють понад 50 організацій. Волонтерських рух охоплює усі сфери і функціонує на базі підприємств, освітніх установ, громадських, спортивних та культурно-мистецьких закладів. Кількість допомоги, що надсилається на фронт з Білоцерківщини, практично неможливо обчислити через велику кількість і масовість.